Епікондиліт ліктьового суглоба лікування
Дегенеративно-запальний процес епікондиліт ліктьового суглоба лікування якого може бути досить тривалим, є хронічне захворювання, що відноситься до поразок кістково-м`язового апарату. Епікондиліт ліктьового суглоба клінічно поділяється на латеральний (зовнішній) і медіальний (внутрішній), лікування захворювання буде в певній мірі залежати від цього. Латеральний епікондиліт властивий людям, яким на увазі своїх професійних обов`язків доводиться часто проводити однотипні, повторювані рухи, обтяжені навантаженнями. Наприклад, страждають від цього виду захворювання тенісисти, масажисти і т.д. У великому тенісі є навіть таке поняття, як «тенісний лікоть», оскільки при неправильному положенні тенісної ракетки розвивається професійний епікондиліт ліктьового суглоба.
Отже, епікондиліт ліктьового суглоба найчастіше виникає внаслідок тривалого травмуючого впливу на тканини, які оточують суглоби, лікування захворювання може знадобиться зважаючи на виникнення мікротріщин в місцях прикріплення м`язів передпліччя до плечової кістки. Значно більшою мірою захворювання схильні представники сильної половини людства, перші симптоми недуги найчастіше починають проявляти себе після досягнення 40-річного віку, проте у випадках професійних спортсменів, епікондиліт у них може почати розвиватися значно раніше. Медіальний епікондиліт ліктьового суглоба зустрічається набагато рідше, причому лікування даного виду захворювання нерідко потрібна саме жінкам, пов`язаних з ручною роботою (друкарки, швачки і т.д.). Внутрішній і зовнішній епікондиліт ніколи не поєднуються.
Симптоми епіконділіта ліктьового суглоба:
1. В першу чергу захворювання проявляє себе больовим синдромом, причому біль має деякі характерні риси, які дозволяють відрізнити даний недуга від інших захворювань, зокрема, від артриту ліктьового суглоба. Біль при епікондиліті виникає під час певного роду навантажень (при розгинанні руки і обертальних рухах передпліччя назовні). Однак тут мова йде про активні рухи, в разі якщо руху будуть пасивними (з чиєюсь допомогою), то біль відчуватися не буде. Це і є характерною ознакою захворювання, дифференцирующим його від артрозу і артриту.
2. Ліктьовий суглоб, так само як і шкірний покрив над ним зовні не змінюються. Однак при пальпації лікар може намацати точку, в якій найсильніше буде проявляти себе біль, часто і сам пацієнт може вказати на певну ділянку, де відчувається найсильніша біль.
Відео: Біль в ліктьовому суглобі - чому болить лікоть, причини болю в ліктях
3. Хворобливе рукостискання. Характерний симптом для даного захворювання, пацієнт відчуває сильний біль при звичайному потиску руки.
4. Біль при епікондиліті виникає незалежно від ступеня навантаження, а тільки лише при певних рухах.
Епікондиліт ліктьового суглоба - захворювання, що протікає тривало, тому його часто називають хронічним. Розвиток його теж досить довгий, за винятком ситуації, коли епікондиліт виник внаслідок травми. Основним методом лікування епіконділіта є консервативна терапія, яка спрямована в першу чергу на зняття болю і відновлення рухливості в суглобі. В ураженому ліктьовому суглобі обмежується рухливість, для м`язів руки призначається спокій, якщо біль виражена занадто сильно, накладається гіпсова пов`язка. Необхідно оберігати хвору руку від фізичних навантажень, але як тільки біль повністю зникне навантаження потрібно поступово збільшувати. Мазі використовуються для зняття запалення, анальгетики загальної дії призначаються для зняття болю.
Одним з найголовніших методів лікування епіконділіта ліктьового суглоба є фізіотерапія, до таких процедур відносяться:
Відео: Дивитися - Епікондиліт ліктьового суглоба Лікування
1. Імпульсна магнітотерапія. Застосовуються імпульсні магнітні поля низької частоти, внаслідок чого посилюється кровотік в області поразки, активується обмін речовин в тканинах, прискорюється відновлення пошкоджених тканин. Курс терапії включає 5 сеансів, тривалістю 10 хв.
2. Ультрафонофорез гідрокортизону. Гідрокортизон вводиться в область поразки за допомогою ультразвукового впливу. Проникність шкірного покриву при цьому збільшується і ліки глибше проникає в тканини.
3. Діадинамотерапія. На уражену тканину впливає низькочастотний монополярний імпульсний струм, покращує кровообіг, нормалізує трофічні процеси, насичує тканини киснем.
4. Кріотерапія. Вплив холодним повітрям (-30 градусів), знижує інтенсивність болю за рахунок втрати чутливості.
5. Ударно-хвильова терапія. На уражені тканини виявляється вплив звуковою хвилею, що дозволяє посилити кровопостачання, знизити біль. Використовується в тих випадках, коли інші методи фізіотерапії виявилися недостатніми.
Консервативні методи лікування епіконділіта ліктьового суглоба, як правило, дають необхідний результат, на що витрачається близько 2-3 тижнів. Однак якщо ефективність даних методів відсутня, можливо, доведеться вдатися до хірургічного втручання. В ході операції при епікондиліті робиться 4-сантиметровий розріз, через який Насекан розгиначі близько того місця, де вони переходять в м`язи (іноді можуть надсекают і вони самі). Суглоб необхідно іммобілізувати до тих пір, поки не будуть зняті шви, якими зашиваються підшкірна клітковина і шкіра після процедури видалення ураженої тканини. Після операції відновлення йде досить швидко, через 2-3 тижні можна вже займатися полегшеним працею, через 5-6 тижнів можна приступати до нормальної роботи. Проте, навіть якщо відновлення функцій руки пройшло досить швидко, досить довго може зберігатися деяка хворобливість при пальпації. Необхідно захистити суглоби від можливих травм.
