Гострі ерозії шлунка в організмі
Відео: В Ізраїлі спростували мій діагноз - виразкова хвороба і ерозія шлунка (відгук)
Ерозії шлунка - це поверхневі дефекти слизової оболонки, що не виходять за межі її власної м`язової пластинки, які утворюються в осередках поверхневого некроза- загоєння їх відбувається без утворення сполучнотканинного рубця. Відповідно до сучасної класифікації, все ерозії гастродуоденальної зони діляться на гострі, терміни епітелізації яких не перевищують 2-7 днів, і хронічні, що не піддаються зворотному розвитку більше 30 днів. Поговоримо про гострі ерозії шлунка в організмі!
Відео: з r антрального відділу шлунка
Причини гострих ерозій:
- прийом лікарських препаратів, включаючи нестероїдні протизапальні (НПЗП), кортикостероїди, препарати дигіталісу, нітрофурани, толбутамід, верошпирон, етакринова кислоту;
- алкогольна інтоксикація;
- стресові впливу в організмі (опіки, обмороження, шок, поранення, політравма, психоемоційний стрес);
- важка соматична патологія (декомпенсована недостатність кровообігу, хронічна ниркова недостатність, гепатоцелюлярна недостатність, захворювання крові, хронічні неспецифічні захворювання легких- захворювання ендокринної системи (гіперпаратиреоз, цукровий діабет);
- сепсис в організмі.
У 50% хворих виникають ерозії шлунка, які тривалий час отримують НПЗП, а виразки - 20-25%. Механізм несприятливої дії НПЗП: в результаті блоку ферменту циклооксигенази лікарські засоби блокують синтез простагландинів в слизовій оболонці шлунка. Контамінація (забрудненість) слизової оболонки Helicobacter pylori від 66 до 85% при локалізації ерозій в шлунку, але деякі дослідники не вважають такий мікроорганізм основним фактором розвитку хронічного ерозивного ураження.
Формування гострих ерозій в організмі часто пов`язане з дуоденогастрального рефлюксом (в 22,9-85% спостережень). Гіперкінетичний (підвищений) тип моторики шлунка, підвищення внутрішньопорожнинного тиску відзначаються у 78% хворих ерозивні гастритом. Для виникнення ерозій необхідна присутність соляної кислоти в шлунку, але є докази відсутності вираженої гиперацидности (підвищеної кислотності) і переважання нормо - і гипоацидних (зниженій кислотності) станів при ерозивних змінах слизової оболонки шлунка. Багато уваги приділяється порушень метаболізму (обміну) простагландинів (гормонів) в розвитку ерозивного гастриту: простагландини групи Е збільшують секрецію слизу, активують регенерацію слизової оболонки шлунка, посилюють її бар`єрну функцію-у хворих ерозивні гастритом зміст простагландину Е в краї дефекту слизової оболонки знижується.
Чітких симптомів гострі ерозії не мають, на перший план виступають ознаки захворювань, на тлі яких формуються ерозії. У 30-90% осіб молодого віку з незміненою слизовою оболонкою гострі ерозії можуть взагалі не мати клінічних симптомів. Для гострих ерозій шлунка характерно відносно часте (до 4,5%) розвиток геморагічних ускладнень (з крововиливами). Гострі ерозії при гастродуоденоскопії виглядають у вигляді плоских, діаметром 1-2 мм, поверхневих дефектів епітелію слизової оболонки шлунка різної форми. Вони можуть бути прикриті фіброзним або геморагічним нальотом, оточені зоною гіперемії, локалізуються частіше в фундального відділі шлунка. Остаточна думка про характер ерозії можна висловити після гістологічного (тканинного) дослідження. Гострі ерозії можуть бути поверхневими або глибокими.
Терапія гострих ерозій передбачає усунення несприятливих ендогенних і екзогенних факторів, нормалізацію режиму і якості харчування, відмова від тютюнопаління та вживання алкоголю, прийому препаратів з ульцерогенної дії. Інгібітори «протонної помпи» парієтальних (пристінкових) клітин шлунка застосовуються в лікуванні гастродуоденальних ерозій з вираженою гіперацидні. Рабепразол 20 мг в день призводить до швидкого зникнення клінічних симптомів.
В якості терапії першої лінії рекомендують прийом одного препарату з групи інгібіторів протонної помпи і двох антибіотиків: кларитроміцину та амоксициліну або метронідазолу в комбінації з кларитроміцином. До складу терапії «резерву» входять інгібітори протонної помпи, денол і два антибактеріальних кошти - кларитроміцин, амоксицилін, тетрациклін, рідше метронідазол. Є рекомендації замінити кларитроміцин на азитроміцин, а метронідазол - на фуразолидон, так як резистентність до метронідазолу становить вже 40-60%. Препаратом вибору для нормалізації моторно-евакуаційної функції шлунка є домперидон (мотіліум), який підвищує тонус шлунка, пілоричного і нижнього стравохідного сфінктерів і нормалізує моторику, стимулює евакуацію.
