Біг і хвороби
В кінці 50-х років минулого століття я навчався в п`ятому класі радянської середньої школи в місті Дрездені, в колишній НДР. Батька призначили командувати окремою ремонтної частиною, і ми жили в одній будівлі з його солдатами.
О 6 ранку підйом - і 50 пар кирзових чобіт гримлять по коридору. І я, природно, - за ними. Спочатку крос, потім зарядка. Я не відставав. Але, на жаль, один солдатик був хворий на туберкульоз. Першим захворів батько, а потім я. Півтора місяці військового госпіталю вДрездене. Хвороба мою тоді називали бронхоаденіт. Але в Німеччині мені довго хворіти не довелося, тому що навесні 1959 року батька перевели служити на Україну, в Черкаси. Пощастило: на батьківщину, найкращу в світі!
Мене поставили на облік в дитячий тубдиспансер і звільнили від уроків фізкультури. А влітку були санаторії під Києвом в Боярці, Ворзелі, Пущеводіце. Таблеток я з`їв не один кілограм, риб`ячий жир пив за себе і за тих хлопців, хто його не любив. По-моєму, допомагало не надто. Я, звичний до занять фізкультурою, був від неї відсторонений. А в цей час мій молодший брат записався в секцію легкої атлетики в ДСШ (дитячій спортивній школі). І я вирішив таємно від батьків скласти йому компанію, але за віком уже не підходив. Тренер дозволив ходити на тренування з братом неофіційно, без всяких довідок і дозволу батьків. Але мій щоденник тренер перевіряв обов`язково - спортсмени повинні добре вчитися.
Відео: Біль в серці через бігу
Біг вилікує хвороби
Взимку ми переодягалися в роздягальні ДСШ і по снігу бігли крос до 10 км. Спортивний костюм у мене був, а кед не було, і попросити їх у батьків я не міг, тому бігав в батьківських офіцерських черевиках із залізними дужками для шнурків. Натирав пухирі, вони лопалися, і шкарпетки прісихают до них. У роздягальні я насилу відривав шкарпетки від болячок. В одних трусах, босоніж займалися в залі на снарядах, тягали залізо, грали в баскетбол. Так і пройшла зима.
А навесні мама повела мене на звичайну перевірку в диспансер. Здали аналізи, пройшли рентген. Моїм лікарем була мати однокласника. Вона довго розглядала знімок, а потім сказала: «У тебе легкі стали як у новонародженої дитини. Чим ти лікувався? ». Не знаю, чому я тоді ляпнув: «Собаче сало їв». Мати була в шоці, а лікар відреагувала спокійно. Щоб не довести маму до непритомності, я вибачився і розповів про свої спортивні заняття. Мама заспокоїлася, а лікар, навпаки, здивувалася і попросила мене взяти з собою на тренування її сина. Мене зняли з обліку і дозволили ходити не тільки на уроки фізкультури, а й в спортивні секції!
Багато років я займався бігом і навіть мав деякі досягнення. Навчався в інституті фізкультури. Кінець моїх занять поклала травма спини - тріщина в п`ятому поперековому хребці. Але досвід і знання, отримані за роки тренувань і навчання, стали в нагоді в житті.
Відео: Як тренуватися після хвороби?
Колись я лежав з радикулітом в районній лікарні, куди надійшов молодий чоловік зі скаргами на серце. Після обстеження лікарі намагалися його заспокоїти, стверджуючи, що з серцем все в порядку. Мовляв, болі тимчасові, обійдеться без наслідків. Але пацієнт був дуже недовірливим і лікарям не вірив. Болі його налякали. До того ж батько цього чоловіка помер від інфаркту. Йому призначили вітаміни і залишили лежати. Благо, тоді ліжко-дні не вважали і за грошима не гналися. Ми лежали в одній палаті і подружилися. Я дав йому почитати лист в журналі «Легка атлетика», в якому літній чоловік розповідав, як він поправив своє здоров`я за допомогою легкого бігу і був визнаний придатним до військової служби в армії. Розповів і свою історію. Очевидно, я був переконливий, і мій сусід по палаті теж вирішив бігати. Склали план занять, вирішивши почати з малого і дуже поступово збільшувати навантаження. Всі мої вказівки він виконував в точності. Почав бігати ще в лікарні о шостій ранку. Потім сам просився на виписку і поїхав додому. Через тиждень він відвідав мене в лікарні і був дуже задоволений. А пізніше написав мені листа, в якому повідомив, що звик бігати і вже не може без цього жити. До речі активний спосіб життя допоможе при нижньому тиску.
Залишається додати, що ще хлопчиськом в Німеччині я бачив дуже літніх і повних чоловіків і жінок, німців, що бігають в шортах по лісопарку. І це у важкі повоєнні роки!
