Аутоімунне захворювання нирок гломерулонефрит
Аутоімунне захворювання нирок гломерулонефрит характеризується патологічним ураженням клубочків цього органу, званих гломеруламі (це кровоносні судини, сплетені в клубочок, фільтруючі весь обсяг крові в організмі). Форми хвороби фахівці ділять на хронічну та гостру, лікування кожної має свої особливості. Зазвичай дане аутоімунне захворювання нирок діагностується лікарем досить легко, гломерулонефрит виявляється за характерними для захворювання ознаками. Особливо це стосується молодих людей, які не страждають будь-якими іншими хронічними недугами. Головними симптомами служать ознаки, характерні для серцевої недостатності: астма, задишка, набряки і т.д. Тому, щоб поставити точний діагноз необхідно з`ясувати, чи не має пацієнт, що страждає від гломерулонефриту, будь-яких проблем з серцем.
Відео: Трансфер фактор при гломерулонефриті (захворювання нирок). тел.8927-833-7383, Лейла Науметова
Основні причини виникнення захворювання:
- шкідливий вплив токсичних речовин, що потрапили в організм, таких як ртуть, свинець, алкоголь, розчинники і т.д .;
- опромінення;
- різноманітні системні захворювання;
- інфекційні захворювання (скарлатина, ангіна, вітряна віспа, гепатит В, мононуклеоз, пневмококової пневмонія, епідемічний паротит і т.д.);
- введення сироватки, вакцини.
Відео: Весняна корекція проблем нирок і сечових шляхів 09 04 2015
Зазвичай перші ознаки починають проявляти себе через 1-4 тижні після того, як на організм буде надано вплив того чи іншого провокуючого фактора. При перших ознаках захворювання необхідно терміново звернутися до фахівця - лікаря-уролога, потрібно здати необхідні аналізи (кров, сечу). Однак головним діагностичним методом буде біопсія нирок, на підставі якої лікар зможе зробити висновок і призначити лікування. При здійсненні діагностики вважається важливим не сплутати ознаки загострення хронічної форми захворювання з гострим гломерулонефритом, оскільки підхід до терапії буде різним. При загостренні хронічного гломерулонефриту загострення триває всього кілька діб, зате гостра форма може тривати до 3-х тижнів.
Основними проявами захворювання є:
- задишка;
- кров у сечі, зміна її кольору;
- збільшення маси тіла;
- набряки гомілок, стоп, обличчя;
- нудота, блювота, відсутність апетиту;
- слабкість, головний біль;
- підвищення артеріального тиску;
- в окремих випадках - підвищення температури тіла.
Залежно від того, яка форма ураження кровоносних судин має місце, переважати можуть ті чи інші симптоми. Після перенесеної інфекції, через 1-2 тижні розвивається гострий гломерулонефрит, причому інфекційне захворювання може бути різним, в тому числі шкірним (імпетиго, піодермія) або стрептококовим (тонзиліт, скарлатина, ангіна). Недуга здатний розвинутися на тлі вірусних, бактеріальних, паразитарних інфекцій, внаслідок антигенних впливів (введення лікарських препаратів). Зміна кольору сечі (стає червоною через домішки крові), зменшення обсягів її виділення, є основним зовнішнім проявом при класичному перебігу захворювання.
З найперших годин хвороби пацієнтові потрібна спеціальна лікувальна дієта №7, що припускає мінімізацію споживання солі, обмеження тваринних білків. Найчастіше хворим рекомендується споживати молочно-рослинну їжу, не більше 60-70 г жирів на добу. З усіх білкових продуктів найкраще підійдуть яєчні білки і сир. Вуглеводи включаються в раціон для забезпечення необхідної добової калорійності. Споживання рідини обмежується 1 л на добу. Якщо форма захворювання гостра, а стан пацієнта важкий, періодично корисно робити розвантажувальні дні, 2 рази на тиждень до настання поліпшення.
Лікування захворювання здійснюється за допомогою госпіталізації в нефрологическое відділення, призначається постільний режим, дієта. При наявності вогнищ інфекції і гострому постстрептококковом гломерулонефриті показані антибіотики (при цьому глюкокортикоїди і імунодепресанти неефективні, вони дієві лише при загостренні хронічної форми недуги).
Основні правила і рекомендації пацієнтам з діагнозом гломерулонефрит:
1. Окрім дотримання дієти і прийому необхідних лікарських препаратів потрібно догляд за шкірою, оскільки внаслідок виділення сечовини з`являються висипання і свербіж, расчеси. Нерідко у пацієнтів спостерігаються пролежні при уремії, тому слід вжити всіх необхідних заходів щодо їх запобігання.
2. При частій блювоті хворому можна вводити невелику кількість кухонної солі в раціон.
3. Залежно від стану видільної функції нирок призначається питний режим (корисні трав`яні чаї).
