Цілющі властивості льнянки звичайної
Льнянка звичайна - мало відома лікарська рослина і рідко застосовується в медичній практиці. Однак цілющі властивості льнянки звичайної широко відомі в народній медицині. У народі рослина називають різними назвами: зябра, дикий льон, чистик, гладовнік.
Льнянка - багаторічна рослина, досягає висоти 30-90см. Цвіте з червня по вересень, яскравими жовтими квітами. Росте повсюдно по краях доріг, полів, на луках, узліссях, у лісах і посадках. Вважається бур`яном, але цілющі властивості льнянки відносять її до лікарських рослин.
У народній медицині найчастіше використовується трава, яка містить алколоид пеганін, сапоніни і глікозиди, органічні кислоти, аскорбінову кислоту, фітостерини, дубильні та інші речовини.
Льнянка звичайна має виражену послаблюючу, жовчогінну, сечогінну, болезаспокійливу, протизапальну, ранозагоювальну, протівоглістним, потогінну, заспокійливу, спазмолітичну, відхаркувальну і загальнозміцнюючу дію.
У народній медицині, льнянку використовують при атонії кишечника, пов`язаної з тривалими запорами і метеоризмом. Різних захворюваннях шлунка, включаючи виразку і рак. При хворобах печінки і жовчовивідних шляхів, для зняття запалення і як жовчогінний засіб. При хронічної патології нирок - цистит, пієлонефрит, сечокислий діатез, каменях. При захворюваннях серцево-судинної системи: набряки, зокрема - анасарке, задишки, водянці. Аскаридозі у дітей. При початковій формі гіпертрофії передміхурової залози. Анемії - залізодефіцитної і неясної етіології.
Цілющі властивості льнянки звичайної широко використовують і в дерматології при шкірних захворюваннях. За допомогою льнянкі можна вилікувати такі захворювання як, золотуха, фурункульоз, алергічний висип, трофічні виразки, гнійники, екзема, лишай, дерматити контактні і медикаментозні, бородавки, поліпи, опіки. У косметичних цілях використовують льнянку для ополіскування волосся при їх випаданні, а також при вугрової висипки.
Використовують льнянку звичайну у вигляді мазей, відварів і настоїв, примочок, компресів, ванночок, припарок, сидячих ванн.
Для приготування настою потрібно 1 ст.л. трави і склянку окропу. Траву залити окропом і настоювати протягом 10 хвилин. Приймати по 50 мл 2 рази на день вранці і ввечері. Настій має м`яку сечогінну дію і використовується при серцевих і ниркових набряках.
2 ст.л. трави наполягають в склянці окропу 30 хвилин, потім настій проціджують і приймають по 15 мл 3 рази на день або ж по 2-3 ч.л. на ніч.
2 ст.л. свіжої трави дрібно подрібнюють, бажано до виділення соку і змішують з п`ятьма столовими ложками свинячого жиру. Ставлять на маленький вогонь і нагрівають до випаровування вологи, потім проціджують і віджимають. Отриманою маззю змащують гемороїдальні вузли на ніч. При внутрішньому геморої використовують мікроклізми після вечірнього очищення кишечника. Цю ж мазь застосовують при екземі, лишаях, дерматит і фурункульозі.
Свіжі лиття і квітки льнянки подрібнюють до кашоподібного стану і прикладають до ран. Зверху накривають бинтом і закріплюють лейкопластиром. Процедуру проводять перед сном, на ніч. Курс лікування становить 10 днів.
При злоякісних новоутвореннях застосовують відвар з насіння льнянкі. 25-30 г насіння заливають одним літром води і кип`ятять 10-15 хвилин. Потім проціджують і приймають по 1-2 ч.л. 3-4 рази на день. Відвар діє як болезаспокійливий засіб і як загальнозміцнюючий після хіміотерапії.
Протипоказаннями льнянки звичайної є індивідуальна непереносимість. Але з огляду на токсичність рослини, льнянка отруйна, при вживанні всередину потрібно дотримуватися обережності і дотримуватися малих доз.
