Геморагічна лихоманка ебола у людини
Геморагічна лихоманка Ебола - високозаразное вірусне захворювання, до збудників якого сприйнятливі людина, примати і деякі парнокопитні, зокрема, свині і кози.
Вперше геморагічна лихоманка Ебола у людини була виявлена в 1976 році на території Конго (раніше - Заїр), провінціях Судану. Збудник недуги був виділений медичним персоналом з районів річки Ебола, звідси і назва.
За короткий період часу після ідентифікації вірусу, хворобою були вражені понад 500 осіб, 2/3 з яких померло протягом 3-х днів після прояву симптомів. Незабаром вся територія Африканського континенту була знайома зі смертельним захворюванням.
У цьому ж 1976 році перший хворий був виявлений у Великобританії, - ним виявився науковець, який заразився вірусом внаслідок лабораторних досліджень.
Епізодично лихоманка Ебола фіксувалася у вихідців з США, Філіппін і навіть Росії. В ході встановлення джерел зараження, було виявлено, що всі хворі контактували з жителями Африки або проводили медичні досліди.
Завдяки діям регіональних органів ВООЗ, встановлення в період епідемії жорстких карантинних заходів в місцях перетину кордонів держав і митних пунктах, весь цей час поширення вірусу Ебола вдавалося стримувати, проте, протягом майже 40 років африканський континент все ж вважається епідеміологічно неблагополучним через спонтанні спалахів цього захворювання у людини. Так, за цей період через зараження вірусом в регіоні загинуло близько 2000 чоловік, в той час як майже така ж кількість перенесло недуга і видужала.
Незважаючи на старання медиків, керівництва європейських країн і прийняті карантинні заходи, з початку 2014 року в країнах Центральної і Західної Африки спостерігається небувала епідеміязаболеванія. Станом на серпень цього року, діагноз «геморагічна лихоманка Ебола» зафіксований у 2,5 тисячі громадян Гвінеї, Ліберії та Сьєрра-Ліоні, а померлими від цієї хвороби вважають більш як 1,5 тисячі африканців.
Відео: Що таке Геморагічна лихоманка Ебола?
8 серпня цього року представники ВООЗ назвали лихоманку Ебола «загрозою світового масштабу», а 12 серпня був зареєстрований перший за останні 2 десятиліття випадок смерті в Європі від цієї недуги, - помер житель Іспанії, який нещодавно побував у Ліберії.
Незважаючи на масштабні і багаторічні дослідження, достовірно не відомо, як саме вірус Ебола потрапляє в організм. Вчені вважають, що воротами інфекції служать мікротравми слизових оболонок організму, куди збудник потрапляє з фізіологічними рідинами заражених людини і тварин.
Відео: Ще одна людина вилікувався від смертельної лихоманки Ебола
На місці впровадження вірусу зазвичай видимі трансформацій не спостерігається.
Прихований (інкубаційний) період захворювання коливається від 2-х днів до 3-х тижнів і залежить від виду вірусу і загального стану здоров`я людини, що заразилася.
Як і будь-яка геморагічна лихоманка, недуга починається з загальної інтоксикації організму і проявляється нападами сильного головного болю, болями в животі і м`язах, підвищенням температури тіла до 39-41 градуса, діареєю, блювотою, ураженнями слизової оболонки носоглотки і очей. Пізніше до цих симптомів приєднується сухий надривістий кашель, у половини хворих спостерігається висип, з вигляду схожа на прояви вітряної віспи.
У людини, хворої на вірусом Ебола, швидко наростає дегідратація (зневоднення), що призводить до порушень функції печінки і нирок, викликаючи внутрішні кровотечі. Такий перебіг хвороби спостерігається приблизно у 50-60% пацієнтів і якщо протягом 2-х тижнів потерпілий не йде на поправку, лихоманка зазвичай закінчується летальним результатом. В такому випадку смерть настає внаслідок масивної крововтрати.
Дослідження крові хворих вказують на порушення згортання (тромбоцитопенія), підвищення кількості лейкоцитів внаслідок наростання запальних процесів (лейкоцитоз) і зниження кількості гемоглобіну (анемію). Ці показники вкупі із загальною симптоматикою свідчать про поразку системи кровотворення у людини.
Сприятливий прогноз мають лише пацієнти молодого віку, які не мають будь-яких хронічних захворювань. Науково доведеним фактом є те, що більшість жителів африканського континенту вже придбали імунітет до хвороби, оскільки, на протязі життя мали дуже велику кількість шансів заразитися і благополучно перенести лихоманку Ебола безсимптомно зважаючи зараження особливими штамами вірусу. Цим і пояснюється вибірковість настання смерті пацієнтів.
Іноді захворювання помилково приймають за малярію та інші тропічні захворювання через схожість симптомів.
Встановити, чи хвора конкретний пацієнт на цю недугу, можна після проведення спеціалізованих лабораторних тестів, клінічної симптоматики та аналізу передумов до захворювання (контакти з хворими, перебування в неблагополучних регіонах).
Незважаючи на сучасні наукові розробки і дослідження, вакцини проти лихоманки Ебола поки не існує, а лікування пацієнтів носить симптоматичний характер. Хворим потрібен ретельний догляд і купірування дегідратації - шляхом введення великої кількості рідини за допомогою внутрішньовенних та струменевих ін`єкцій, а також орально.
Серед медичної спільноти широко поширена думка про те, що будь-яка геморагічна лихоманка може бути ліквідована і Ебола в тому числі, однак, так як переважна більшість хворих - жителі країн «третього світу», розробка вакцин і ліків проти регіональних смертельних хвороб не принесе фармацевтичним компаніям відчутною прибутку.
На сьогоднішній день зростання захворювання прогресує, щодня несучи людські життя.
